Педагогічні особливості виховання “успішних” дітей у сім’ї

За середньостатистичними даними, дитина одержує в день 12, 5 хвилин на спілкування з батьків. Із цього часу 8, 5 хвилин батьки відводять на різного роду наставляння, зауваження й суперечки зі своїми нащадками. На довірче дружнє спілкування залишається лише 4 хвилини на день! До речі, у середньому дитина одержує щодня 432 негативні зауваження й лише 32 позитивних.

Жахаючі статистичні дані, чи не так? Важко в цій ситуації дитині не зневіритися в собі, своїх силах, щасливому майбутньому. Але ж вам так хочеться, щоб ваш малюк був щасливим? Тоді приділіть своїй дитині більше часу та замініть «негатив» на «позитив».

Деякі ярлики, які навішують на дитину оточуючі, а іноді й самі батьки, можуть приклеїтися до них назавжди; «він безглуздий»; «він кращий за всіх»; «він боягуз»: «вона геніальна»; «він відстав у розвитку»; «вона ніколи нічого не бачить»; «він важкий підліток»; «вона гарненька».

Ярлики прикріпляються до дітей, заганяють їх жорсткі стереотипи, подолати які потім надзвичайно важко. Вони спотворюють їхнє уявлення про себе та свої потенційні здібності. Діти стають такими, якими вони себе вважають на підставі того, що

думаєте про них ви. Ярлики можуть стати зручною відмовкою як для вашої дитини, так і для вас самих.

Задумайтеся над тим, що ми іноді говоримо своїм дітям: «не будь таким дурником!»; «поводься тихо»; «сиди смирно»; «чому ти не можеш бути таким як твоя сестра?»; «перестань плакати!»; «як тобі не соромно!»; «від тебе стільки шуму!»; «з тобою саме лихо!»; «ти думаєш тільки про себе!»; «ти такий же як твій батько!»; «не сумуй!».

Ми гаємо час, говорячи дітям, щоб вони не були такими, які, як нам здається, вони є. Більше того, вимагаємо, щоб вони стали такими, якими ми хочемо їх бачити. Часто це закінчується тим, що, ставши дорослими, вони, як і колись, продовжують займатися справою, що їх абсолютно не надихає. Багато дорослих усе життя мріють позбутися безрадісної роботи, яку вони колись обрали з волі батьків. Тому з повагою ставтеся до думки ваших дітей. Єдність і згуртованість не можуть виникнути на основі одноманітності думки.

Розхвалюючи дитину, ви несвідомо робите її залежною від заохочень. У неї може виникнути відчуття, що будь-який її вчинок неодмінно повинен одержувати схвалення. І навпаки, ваше добре, підбадьорююче слово, що стосується самого вчинку, змушує дитину зосередитися на тому, що вона відчуває сама з цього приводу (внутрішній фактор заохочення).

Ми рекомендуємо батькам використовувати такі фрази:”Схоже ти отримав задоволення, малюючи цю картину”, а не такі: “Ти гарний хлопчик”. Цей виховний прийом допомагає дитині відчути свою значущість, упевненість у своїх силах і спроможність творити.

Якщо вам не вдається розбудити в дитині особисту зацікавленість у своїх діях, то згодом єдиним стимулом для того, щоб щось робити, для неї може стати заохочення оточуючих, тобто зовнішній фактор. Часто коли ми буваємо сердиті, дуже непросто підібрати потрібне слово, здатне змінити ситуацію й надихнути дитину. І тому ми або мовчимо або кричимо та караємо її. А це, як правило, тільки погіршує ситуацію. Що робити? Краще заспокоїти дитину, нагадати їй про її колишні успіхи, про події, які були радісними для неї. Якщо ж ви будете вишукувати в її вчинках тільки недоліки і зосереджуватися на них, то в неї може згаснути будь-яке бажання що-небудь робити.

пам’ятайте про певні застереження, а саме:

  1. Якщо ви будете постійно критикувати свою дитину, то вона через це навчиться засуджувати (себе й інших людей).
  2. Якщо ваша дитина буде рости у ворожій обстановці, то вона навчиться так само вороже ставитися до світу. І це навчить її бути надмірно агресивною.
  3. Якщо ваша дитина виросте в атмосфері страху, вона навчиться боятися всього на світі.
  4. Якщо ви оточите свою дитину атмосферою жалості, вона навчиться жаліти себе. А це призведе до негативних наслідків.
  5. Якщо ви створите своїй дитині атмосферу глузувань, вона може стати сором’язливою.
  6. Якщо ви будете постійно порівнювати свою дитину з іншими дітьми, вона навчиться заздрити.
  7. Якщо ви будете постійно соромити її – вона навчиться завжди почуватися винною